ВИ́КАЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викачати. — Дивіться, навіть біле убрання на їх [дівчатах] негарне. — Чому? — озвалась несміло молоденька дочка посесора, — як чисте і добре викачане, то… (Леся Українка, III, 1952, 674); Шапка його, як і пальто, викачані в сніг, борідка трясеться, мов віхоть, тремтять і стискаються в кулаки його руки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 11).
ВИКАЧАНИЙ
Тлумачення слова