ВИ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вити 1. Крізь розбите вікно залітав виючий осінній вітер (Натан Рибак, Опов., 1949, 46);
// у знач. прикм. Який характеризується звуками, подібними до виття. Гуркіт моторів то ставав глухішим, то хвилинами здіймався до виючих нот (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 328).
ВИЮЧИЙ
Тлумачення слова