ВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виїздити. Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (Максим Рильський, II, 1956, 24); Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 218); Виїжджений шлях крутився між горбами й зникав у далині (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 234).
ВИЇЖДЖЕНИЙ
Тлумачення слова