ВИ́ЯРОК, рка, чол. Невеликий яр з пологими схилами. Опівночі у виярок, обжитий мінометниками, гунули важкі танки (Олесь Гончар, I, 1954, 369); Коли сонце повернуло знову на захід, Галя помітила збоку, в неглибокому виярку, село (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 57).
ВИЯРОК
Тлумачення слова