ВИ́ГИН, у, чол. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Сюди найближче з півночі підходив вигин Бугу, добираючись примхливо покрученими колінами до селянських садиб (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 232); Бачив [скульптор] лише море соняшників, білу косинку та артистичні вигини чудових рук (Олесь Гончар, I, 1954, 508); У новонародженого хребет майже не має вигинів (Шкільна гігієна, 1954, 68).
ВИГИН
Тлумачення слова