ВИГРІВАТИ, аю, аєш, недок., ВИГРІТИ, ію, ієш, док.
1. перех. Випромінюючи, виділяючи тепло, гріти, обігрівати кого-, що-небудь протягом певного часу. Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно! (Панас Мирний, IV, 1955, 321); Сонце знялося над зеленою халупою, вигрівало землю (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 7).
2. перех. Гріти протягом певного часу частину тіла, повернувши її до джерела тепла. В облий вигрівав проти огню спину, а мені огонь бив у щоку (Степан Васильченко, I, 1959, 142); Дріма, мурличе [кіт], вигріває На сонечку живіт (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 73);
// Витримувати кого-, що-небудь у теплі, створивши відповідні умови. Порадив [лікар] вигрівати хвору, виписав ліки (Микола Олійник, Леся, 1960, 100).
3. неперех. Випромінювати, виділяти тепло. Сонце вже вигрівало теплим подихом (Іван Ле, Вибр., 1939, 96); Зійде та вигріє сонечко — закапле з стріхи (Марко Вовчок, VI, 1956, 304).