ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигріти 1,2. Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 12); Славко лежав на вигрітій сонцем траві (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 108).
ВИГРІТИЙ
Тлумачення слова