ВИ́ГРІМ, грому, чол. Сильний, гучний гуркіт. Іскри кованої криці, Кров і грози — вишні; Блискавиці, луговиці, Вигроми горішні (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 141); І ревіння моторів, І трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху — все було неймовірним, швидким, як бурхливе сновиддя (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 98).
ВИГРІМ
Тлумачення слова