ВИГРІБАТИ, аю, аєш, недок., ВИГРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. вигріб, гребла, ло; док.
1. перех. Гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте і т. ін. Взяв [Валя] граблі, сінце з-під яблунь вигрібає (Степан Васильченко, II, 1959, 183); Зайченятком котиться [Ксеня] до припічка, вигрібає коцюбою жар і починає видувати вогонь (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 388); Юрко з Уласом скотили камінь в кутку печери, вигребли землю з ями й знайшли здоровий казан з червінцями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 293); Вигріб [друг] жменю золотих (Андрій Малишко, I, 1956, 394);
// Риючи, розгрібаючи, знаходити, видобувати що-небудь. З’являлись [Кирило та Устя] тут, там, збирали квітки, вигрібали з-під листя гриби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214); Нюхнув [Треф].. і почав одгрібати сіно. Гріб, гріб і вигріб свинячий окіст (Остап Вишня, I, 1956, 416).
2. перех. Гребучи, робити яму, заглибину в чому-небудь. Квочка вигребла яму саме серед огудиння (Нечуй-Левицький, II, 1956, 370); Він, молодий лікар санбату, пам’ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 179).
3. неперех. Гребучи веслами або руками, випливати куди-небудь. Хлопці, коли вже вигребли в море, тільки тоді помітили, що міноносець і катер підійшли до берега, де стояли баржі (Петро Панч, II, 1956, 532); Коли вже пустився берега, то пливи, вигрібай на бистрину (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7).