ВИ́ГОРІЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигоріти. Батьківське почування.. було для нього [Калиновича] тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (Іван Франко, VI, 1951, 165); Черниш і Брянський лежали в садку на вигорілій траві (Олесь Гончар, I, 1954, 75).
ВИГОРІЛИЙ
Тлумачення слова