ВИ́ГОЛОС, у, чол., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк.. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (Іван Франко, III, 1950, 209); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав.. Старечий, а такий виразний голос. Стільки жалю в тих виголосах та виводах! (Микола Олійник, Леся, 1960, 88).
ВИГОЛОС
Тлумачення слова