ВИГОЛЕНИЙ

ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виголити. Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 181);
//  у знач. прикм. У якого зрізана борода або борода й вуси (про людину). Входить Ярчук; добре одягнений, виголений, прекрасна шевелюра, бадьорий настрій (Іван Микитенко, I, 1957, 373).