ВИГОДО́ВАНЕЦЬ, нця, чол., розм. Той, хто вигодуваний, вихований ким-небудь. Зарозумілий вигодованець дружини князя Романа Ружинського, Софії, поводив себе не тільки як двоюрідний значно старшої за нього сестри (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 27).
ВИГОДОВАНЕЦЬ
Тлумачення слова