ВИ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до вигнути. На жовтих сап янцях дзвеніли зірчасті остроги, вигнуті догори (Петро Панч, III, 1956, 53).
2. прикм. Який має форму округлого згину, згинів, дуги. Він дивився на її молоде, ніжне обличчя, на тонкі, вигнуті брови, в чорні очі (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 37).