ВИГНІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех.
1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину і т. ін.;
// Діяти гнітом, натискувати на що-небудь з якоюсь метою. Дід командує залазити на [забитого] кабана.. Сидять довго, аж поки сало на кабанові одстане од м’яса.. Коли добре вигнітили кабана, його починають шкребти (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 290).
2. перен. Одержувати що-небудь шляхом утисків, насильства. [Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає, Щоб тисячу сокир йому скувать (Іван Кочерга, I, 1956, 447).