ВИГНА́НЕЦЬ, нця, чол. Той, хто вигнаний, висланий кудись з певної місцевості, території. Душа бідного вигнанця терпіла багато під нестерпним тягарем розлуки (Іван Франко, V, 1951, 106); І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець, сиджу у юрті, загадався (Степан Васильченко, II, 1959, 556).
ВИГНАНЕЦЬ
Тлумачення слова