ВИ́ГАСЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигаснути. [Старий чоловік (підходить до старої жінки, що сидить коло вигаслого вогнища..):] Давай вечерю! (Леся Українка, II, 1951, 130); Той старий, мовчазливий дід.. був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (Іван Франко, VII, 1951, 29); Чорні брови [помічника капітана] були такі густі й широкі, що зовсім закривали переділку носа. А під ними холодні, вигаслі, малі очі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 323).
ВИГАСЛИЙ
Тлумачення слова