ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигартувати. Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (Олесь Гончар, I, 1954, 421).
ВИГАРТУВАНИЙ
Тлумачення слова
ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигартувати. Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (Олесь Гончар, I, 1954, 421).