ВИГА́ДЛИВИЙ, а, е.
1. Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий. Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 141); Вигадливий, кмітливий, він просто кипів від безлічі різних проектів (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 63).
2. Химерний, незвичайний за формою, змістом. Закарпатський мармур має різноманітне забарвлення і вигадливі рисунки (Наука і життя, 8, 1961, 34); Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 190); Фантастичні звірі зображені [на орнаменті] у найвигадливіших сплетіннях (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 529).