ВИ́ДЗВІН, дзвону, чол. Дзенькіт, дзвін, що звучить раз у раз. З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 24); Гомін рідної Москви чути разом з видзвонами годинника Кремлівської вежі (Юрій Яновський, I, 1958, 620).
ВИДЗВІН
Тлумачення слова