ВИ́ДИХАТИСЯ див. видиха́тися.
ВИДИХА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВИ́ДИХАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ВИ́ДИХНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Вивітрюючись, випаровуючись, втрачати запах, смак, міцність. Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 320); * Образно. — Бо в вас, городян, нема вже народної сільської поезії. В вас це все вже видихалось, — сказав Радюк (Нечуй-Левицький, I, 1956, 611).
2. перен. Втрачати силу, слабшати. Ворог напружується до останнього.., цим удаючи, нібито він іще й не починав видихатись (Павло Тичина, III, 1957, 160); — Ощаджуйте свої сили, а то видихнетесь на дрібне, — а коли дійде, слухайте, до істотного, то чим будете горлати? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 475);
// Втрачати наснагу, енергію, здатність до чого-небудь. З двох книг свій шлях [поет] почав. А потім видихався весь І років три мовчав (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 182); — А може, інший зумів би виліпити Меланію? — раптом майнуло жорстоке припущення.. — Може я просто видихався або в чомусь помиляюсь? (Олесь Гончар, I, 1954, 499).
3. тільки недок. Пас. до видихати 1.