ВИ́ДИБАТИ див. видибати.
ВИДИБА́ТИ, аю, аєш і ВИДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДИБАТИ, аю, аєш, док., розм. Поволі виходити звідки-небудь, кудись. Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (Павло Тичина, II, 1957, 28); Десяцький невдоволено, але з повагою до своєї особи, видибує на шлях (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 527); Декотрі з них після екзекуції вперше оце видибали на майдан (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 499).