ВИ́ДУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до видути 1.
2. у знач. прикм. Який має округло вигнуту назовні поверхню; випуклий. Горбов тонкими пальцями якось легко, немов піаніст по клавішах, пробігся по всіх видутих на сухій Пакришневій спині хребцях, скривився невдоволено від одному йому відомих наслідків огляду (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 51).