ВИ́ДУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до видурити. Набивши добре кишені грішми, видуреними у темних богобоящих селян, він пішов на хитрощі вже більше корисні: задумав дурити багатих київських ченців… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 363).
ВИДУРЕНИЙ
Тлумачення слова