ВИДРОО́КИЙ, а, е, розм. З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину). З погляду якась [панія] витрішкувата, чи видроока, чи надута (Нечуй-Левицький, I, 1956, 597); — То не скажеш нам ні слова? — кат питає видроокий (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 14);
// у знач. ім. видроокий, кого, чол. Галецька зирнула на довгі рядки старців та калік на сходах, де стояли сліпці.., блимали більмами видроокі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 295).
ВИДРООКИЙ
Тлумачення слова