ВИДРЯПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИДРЯПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Дряпаючи, виривати що-небудь звідкись. [Івась (далі кричить):] Де мої очі? (Руками ніби видряпує очі). Дайте мені очі! (Мирослав Ірчан, I, 1958, 142); [Килина:] Хіба роздерти тобі оту пащеку та видряпати з лоба оті зелені баньки? (Марко Кропивницький, II, 1958, 423).
2. перен., розм. Діставати що-небудь, проявляючи наполегливість. — Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони — і всі проти мужика (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 349).
3. Дряпаючи, робити на якій-небудь поверхні написи, умовні знаки і т. ін. На вапняку мурованого зводу Видряпує [поет] вночі свої пісні (Леонід Первомайський, I, 1958, 521); Години дві мовчки і вперто він [в’язень] працював над тюремним календарем. Видряпав його паличкою на стіні, акуратно виписав усі дні, числа (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 94).