ВИ́ДРА, и, жін.
1. Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 257); — Підвів голову, а біля верби видра патрає оцього сома. Як гукну я на увесь голос, а видра — пирхнула, наче кицька, та й шубовсть у воду (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 464).
2. Хутро цієї тварини.
3. зневажл. Про надмірно худорляву жінку. Повернула до дійсності його білява, трохи вульгарна видра, яка підскочила до їхнього столика й запросила Ярему танцювати (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 194).