ВИ́ДОВБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до видовбати. Він [Лісний Потік] шумить в вузькій щілині, схожій на велетенський коридор, видовбаний в скелі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 411);
// видовбано, безос. присудк. сл. — Мені видовбано ще й праве око, — каже Грім стиха (Юрій Яновський, IV, 1959, 98).
ВИДОВБАНИЙ
Тлумачення слова