ВИДНОТА

ВИДНОТА́, и, жін., заст. Світло, освітлення. — Нехай одчинені двері, — тепла найде в нашу хату. — А од вас видноти в мою, бо в мене темно (Словник Грінченка); Пішла б краще в садок, подивилася по видноті на се місце, де ціле літо прийдеться літувати (Панас Мирний, III, 1954, 313).
 На видноті: а) на видному, освітленому місці. — Як же він дознався, що є [люлька і тютюн]? Хіба на видноті лежали? (Панас Мирний, I, 1954, 337); Книжка лежала на столі, на видноті, і в ній, напевне, не могло бути секретів (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 296); б) про помітне становище в суспільстві. Зміцнився [Спартак] у своїй певності, що його життєве покликання — це керувати, бути увесь час на видноті (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 197); У всіх на видноті — так, що всі бачать, можуть бачити. На клуні голуби цілувалися в усіх на видноті (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 110).