ВИДНОКРА́Й, ю, чол., поет. Обрій, горизонт. І сонця сніп тугий лежить на виднокраї, І місяць поле креслить череслом (Андрій Малишко, II, 1956, 388); Після чорної бурі.. степ вбереться аж до виднокраїв в дикі тюльпани (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 104).
ВИДНОКРАЙ
Тлумачення слова