ВИДЕ́ЦЬ, дця, чол., діал., заст. Глядач. Побачила сестру свою Згоду, що бліда, як крейда, вся тремтячи з переляку, стояла в першім ряді видців, і підійшла до неї (Іван Франко, III, 1950, 120); Костьол був багато освітлений, набитий видцями і повний голосного шепоту (Ольга Кобилянська, I, 1956, 354).
ВИДЕЦЬ
Тлумачення слова