ВИДАВЛЕНИЙ

ВИ́ДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до видавити. Природа ж, світ увесь — мов видавлений сік із винограду, і ми його п’ємо (Павло Тичина, II, 1957, 60); Сухорляве, наче видавлена цитрина, обличчя офіцерика розпливлося в її очах червоною плямою (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 125); Іноді цілими годинами билася вона над якимись напівзниклими рядками, написаними ледве помітно олівцем або й просто видавленими нігтем (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 233).