ВИ́ЦВЯХУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до вицвяхувати. Кроки трьох наближалися. Глухо шурхотіла щебінка під грубими, вицвяхуваними підошвами чобіт (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 88); Підперізувались вони [козаки, табунщики і чабани] шкуряним поясом і прив’язували до його гаман, вицвяхуваний і ґудзиками, і мідними бляшками (Олекса Стороженко, I, 1957, 267).
ВИЦВЯХУВАНИЙ
Тлумачення слова