ВИ́ЧОВГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до вичовгати. Нікітіна посадовили поруч із стерновим, який тримав під плечем вичовганий руками кінець стерна (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 309); Три камені лежать перед порогом, рівні й вичовгані тисячами ніг (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 130); Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Петро Панч, Синів.., 1959, 4); Одяг вичовганий, весь [Богдан] у пилюці, в крові (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 253).
ВИЧОВГАНИЙ
Тлумачення слова