ВИЧЕРПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЧЕРПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Черпаючи чим-небудь, вибирати, виливати звідкись воду або іншу рідину. Окопи весняна вода залива, — Вичерпують касками воду солдати (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 199); Ватя встала і гукнула на паничів: — Та візьміть з собою корячок, щоб вичерпати воду з човна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 119); Се було місце, де колись почали були перший раз копати ями. Але, вичерпавши кип’ячку, позакидували ті ями (Іван Франко, I, 1955, 88).
2. перен. Забирати що-небудь повністю, до кінця. Зимові дні тягнулися безконечно довго і були переповнені одностайністю [одноманітністю] і скорботою, вичерпували часто всі її сили (Ольга Кобилянська, I, 1956, 362);
// Використовувати, з’ясовувати, розкривати повністю, всебічно. Правда, і ся найновіша праця [Житецького], при всіх її добрих прикметах, не може вичерпати теми (Іван Франко, XVI, 1955, 312); Тепер вони сидять на ослоні і, здається, ніколи не вичерпати їм теми для розмови (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 60).
♦ Вичерпати себе — стати нездатним продовжувати свій розвиток, втратити живе, прогресивне. В. І. Ленін підкреслював, що ні одна з галузей науки не вичерпала себе, що перед кожною з них, зокрема перед історією, постають дедалі нові завдання у справі розкриття законів розвитку природи і суспільства (Український історичний журнал, 2, 1960, 19).