ВИ́ЧАХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вичахти 1. Підручний брав хороші проби [сталі], лопатою підбиваючи на плитці коржі — вичахлі сплески сталі (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 78); Хижувато згорбившись, сидить [солдат] на ще не вичахлім після бігу коні (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 299).
ВИЧАХЛИЙ
Тлумачення слова