ВИ́БУЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вибути. І боєць Гай, і Юрій Брянський, і Саша Сіверцев, і Шура Ясногорська, всі навіки чи тимчасово вибулі з строю, мов щойно підіймалися вкупі з цим озброєним натовпом по білих сходах і вступили в цю залу (Олесь Гончар, III, 1959, 292).
ВИБУЛИЙ
Тлумачення слова