ВИ́БУЯТИ, яю, яєш, док. Пишно, буйно вирости, розростися (перев. про рослини). Літом замість трави.. купками вибуяла хистка тростина (Іван Франко, II, 1950, 379); Вже й городина на грядках вибуяла, вже рясно зав’язалися по садах маленькі яблука та груші, а дощу нема й нема (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 80).
ВИБУЯТИ
Тлумачення слова