ВИ́БРИКОМ, присл. Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Як тільки сіпнув хлопець, щоб вести в кошару, воно [теля] рвонулося з рук та й пішло вибриком по всьому двору (Любов Яновська, I, 1959, 36);
// Грайливо підстрибуючи (про людей). — Вітя, іди ме-еду їсти! — гукав Василь. Тут уже Вітю мов щось шарпнуло за плечі, і він вибриком подався до хати (Степан Васильченко, II, 1959, 200); Галинка вибриком побігла на сходи (Григорій Епік, Тв., 1958, 577).
ВИБРИКОМ
Тлумачення слова