ВИБОРЩИК

ВИ́БО́РЩИК, а, чол. Особа, що при непрямій виборчій системі в буржуазних державах обирається виборцями для виборів вищих представників влади. Повітові земські зібрання складалися з гласних, обраних строком на три роки на трьох самостійних виборчих з’їздах: «з’їзді повітових землевласників», «з’їзді міських виборців» і «з’їзді виборщиків від сільських громад». Виборщики від сільських громад спочатку обирались на волосних сходах (Історія УРСР, I, 1953, 481).