ВИ́БІР, бору, чол.
1. Дія за значенням вибирати, вибрати 1. Таки ніде правди діти — Ви [Л. Яновська] великий майстер у виборі сюжетів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 243); Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування про вибір професії (Іван Ле, Право.., 1957, 40).
На вибір — вибираючи, не підряд. — Владика дає академістам парафії на вибір, — яку хоч вибирай (Нечуй-Левицький, III, 1956, 50); Вони уважно приглядались до пасажирів і час од часу, на вибір, вимагали документи (Андрій Головко, II, 1957, 440).
2. Той, хто вибраний; те, що вибране. — Хіба це дівчина? Один горщик м’яса, — обурювався батько вибором сина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 310); В душі мати не схвалювала доччиного вибору [нареченого], але й не наважувалася її розраджувати (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13).
3. Можливість вибрати кого-, що-небудь. Правління профспілок поставило перед Зілінським вибір: або вийти з товариства власників, або додержуватись пунктів договору (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 119); Колись дівчина мусила примхи свекрушині зносити, терпіти знущання, бо не було вибору. А тепер не та пора (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 242).
4. заст. Обрання; вибори. Вибір його [Чіпки] в управу, зроблений під гарячий час, без поради, без розмислу, — нікому не був милий (Панас Мирний, II, 1954, 273); І він тепер справді почав жалкувати, що пристав на той вибір. Не знати, на що й за ким треба давати голос (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 53).