ВИБІ́ЙНИК, а, чол.
1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам’яне вугілля, руду і т. ін. Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (Петро Панч, I, 1956, 396); Від навального наступу бригади вибійників стіна забою, зранена жалом списа, крок за кроком відступала в глиб земних надр (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 61).
2. Робітник текстильної промисловості, який за допомогою спеціальних дощок наносить на тканину візерунок.