ВИ́БІЙКА, и, жін. Тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев’яної дошки. Червоні чоботи обула [Дидона], Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок (Іван Котляревський, I, 1952, 74); — Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 43).
ВИБІЙКА
Тлумачення слова