ВИБІЙ 1, бою, чол.
1. Заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь ударянням. З’являлись і враз зникали глибокі темні вибої у стінах тунелю (Микола Трублаїні, III, 1956, 296).
2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі. Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Де ж у тебе хоч дорога Рівна, без вибою? Де ж мені поставить ногу Поруч із тобою? (Андрій Малишко, I, 1956, 132).
ВИБІЙ 2, бою, чол., гірн. Кінець гірничого виробітку, місце роботи шахтаря, яке постійно пересувається. — Працюю у вибої. Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 14).