ВИБАВЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. вибавлять; док., перех.
1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Ольга Кобилянська, III, 1956, 233); Я.. виїду знов у Крим на цілу зиму, якщо який нещасний случай не вибавить мене від сього заслання (Леся Українка, V, 1956, 64).
2. Виводити, знищувати. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити (Номис, 1864, № 1313).