ВИБАТЬКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка, розм. Грубо вилаяти в батька. Суча дочка, коли не вибатькую (Номис, 1864, № 3604); — Перед старшиною я вже відрапортувався… Вибатькував на перший раз, та й усе!.. (Олесь Гончар, I, 1954, 273).
ВИБАТЬКУВАТИ
Тлумачення слова