ВИБА́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Який ставить великі вимоги; вимогливий. В Галичині з’являються раз у раз артисти дуже здібні й талановиті.., що можуть гідно задовольнити вимоги навіть вибагливої критики (Іван Франко, XVI, 1955, 197); Його роботі навіть вибагливий Іван Антонович давав позитивну оцінку (Олесь Гончар, I, 1954, 217);
// Якому важко догодити; дуже розбірливий, примхливий. Мальовничі схили річки де в чому поступаються Псьоловим, але це тільки на вибагливий смак закоханих у Псьол (Юрій Яновський, II, 1954, 179).
2. до чого. Який має великі потреби в чому-небудь. Редиска дуже вибаглива до світла (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 66); Коні цього типу досить витривалі в роботі, енергійні, але більш вибагливі до умов утримання (Конярство, 1957, 62).
3. Вигадливий, складніший, ніж звичайно. Вітрини крамниць розписані срібними вибагливими мережами (Олесь Донченко, V, 1957, 440); Архітектура спільної хати не була вибаглива, бо комунівські будівничі не бачили ще відповідних зразків (Юрій Яновський, II, 1954, 155).