ВИБА́ЧЛИВИЙ, а, е.
1. Який виявляє поблажливість; несуворий. З таким посміхом, вибачливим, стриманим, старші дивляться на пустощі улюбленої дитини (Олесь Донченко, I, 1956, 475).
2. Який виражає прохання вибачити. Щоб загладити свою провину, вибачливим тоном промовив [Клименко]: — Справді, друже, сьогодні не можу (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 162).