ВИБА́ЧЛИВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до вибачливий. Але разом з любов’ю до нього ставилися з тим почуттям незлобивої вибачливості і навіть легкої іронії, з якою грубувата молодь ставиться до заслужених командирів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 105).
ВИБАЧЛИВІСТЬ
Тлумачення слова