ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (Іван Манжура, Тв., 1955, 80); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (Марко Кропивницький, II, 1958, 26); Затихли, наспівавшися вволю, солов’ї (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 67).
ВВОЛЮ
Тлумачення слова